Співробітник лабораторії біологічних дослі­джень. 

Розглянемо детально будову людського ока. 

Форма ока майже куляста, його діаметр близько 2,5 см (мал. 1). Зовні око вкрите захисною оболон­кою 1 білого кольору — склерою. Передня прозора частина 2 склери називається рогівкою. На деякій відстані від неї розташована райдужна оболонка З, забарвлена пігментом. Отвір у райдужній оболон­ці є зіницею. Залежно від інтенсивності світла, що потрапляє на зіницю, її діаметр рефлекторно змі­нюється приблизно від 2 до 8 мм. Між рогівкою і райдужною оболонкою знаходиться прозора рідина. За зіницею знаходиться кришталик 4 — еластичне лінзоподібне тіло. Особливий м’яз 5 може змінювати в деяких межах форму кришталика, змінюючи його оптичну силу. Решта ока заповнена склоподібним ті­лом. Задня частина ока — очне дно, воно покрите сітчастою оболонкою 6, що є складним розгалужен­ням зорового нерва 7 з нервовими закінченнями — паличками і колбочками, які € світлочутливими елементами. Як створюється зображення? Передаю слово своїм колегам — фізикам-оптикам.

Співробітник лабораторії оптичних дослі­джень.

Дія електромагнітного випромінювання певної довжини хвилі на світлочутливі елементи сітківки ока дає відчуття світла. Світло найбіль­ше заломлюється на зовнішній поверхні рогів­ки (на її межі з повітрям). Тому зі всіх середовищ заломлення ока рогівка має найбільшу оптичну силу близько 40 дптр. Оптична сила кришталика 16—-20 дптр, передньої камери і склоподібного тіла (разом) 3—5 дптр.

Для побудови зображення предметів на сітківці ока використовують модель зредукованого (приведе­ного) ока (мал. 2).

Щоб побудувати зображення за допомогою зби­ральної лінзи — кришталика, потрібно розглянути хід двох променів: один поширюється через центр кришталика, не заломлюючись, другий — паралель­но до оптичної осі лінзи — до кришталика і через фокус — після нього (мал. 3).

     Відстань «найкращого зору» становить 25 см, при цьому фокусна відстань такого ока дорівнює 16 мм, що відповідає оптичній силі -63 дптр (у роз­слабленому стані -59 дптр, у стані максимального напруження -70 дптр). Основна особливість ока як оптичного інструмента полягає в здатності рефлек­торно змінювати оптичну силу очної оптики залеж­но від положення предмета. Таке пристосування ока до зміни положення спостережуваного предмета на­зивається акомодацією.

      Область акомодації ока можна визначити поло­женням двох точок:

           дальня точка акомодації визначається поло­женням предмета, зображення якого утворюється на сітківці за розслабленого очного м’яза. У нормаль­ного ока дальня точка акомодації знаходиться в не­скінченності;

         ближня точка акомодації — відстань від пред­мета до ока за максимального напруження очного м’яза. Ближня точка нормального ока знаходиться на відстані 10—20 см від ока. З віком ця відстань збільшується.

     Співробітник    лабораторії  біологічних дослі­джень. 

На сітківці ока зображення перевернуте. Ще середньовічні вчені під час вивчення проблеми побудови зображення в оці жахнулися з результатів дослідження. Справді, чи бачив хтось світ перевер­нутим? Звісно, ні. І лише Леонардо да Вінчі, опису­ючи камеру-обскуру, зазначив: те саме відбувається і всередині ока. Мозок людини вносить корективи в сприйняття зображення, яке виникає на сітківці ока. Тобто погіршення зору пов’язане як зі зміною якості зображення, так і зі зміною сприйняття цього зображення. Які чинники впливають на сприйняття світла? Передаю слово фахівцю з енергетики.

      Учений-енергетик. 

Якщо яскраво освітити сто­рінку, то нам буде легше читати її (особливо дрібний шрифт), аніж якби сторінка була освітлена погано. Іншим чинником є час, упродовж якого розгляда­ють предмет. Отже, щоб поліпшити умови бачення, особливо під час споглядання близьких предметів, потрібно:

а)      достатньо збільшити розміри шрифту або інших предметів;

б)     щоб контраст між тлом і тілом був значним;

в)     достатньо сильне освітлення предмета;

г)     збільшити час розгляду предмета.

У школі очі постійно напружені. Тому дуже важ­ливо, аби був відповідний контраст між яскравістю шрифту і папером, на якому надруковано тексти під­ручників, неприпустимо, щоб шрифт був дуже ма­лим. Але, мабуть, найбільше ускладнює читання у школі погане освітлення.

   У таблиці наведено дані щодо освітлення, необ­хідного для виконання різних дій.

Тип дії	Рекомендо­вана освіт­леність у люксах
Читання рукописного тексту, написаного олівцем	23
Читання тексту газети	33
Читання машинопису на темно-синьому папері	76
Зняття показів за сталевою шкалою з поділкою 0,5 мм	166
Розглядання чорної нитки на темній тканині	540

У школах ці рекомендації можуть здаватися нере­альними. Але порівняно з освітленістю під тінистим деревом, що становить орієнтовно 1000 люксів, ці показники дуже малі. У багатьох школах і будинках рівень освітленості набагато нижчий за необхідний і значно нижчий за рівень освітленості просто неба, до якого людське око пристосувалося впродовж ба­гатьох тисячоліть.